Преподобний Роман Солодкоспівець є Великим Угодником Божим, покровителем чернецтва. вчених, учителів, учнів, письменників, музикантів, співачів і глибоко шанується Святою Православною Церквою.
У 1891 році дружина Київського генерал-губернатора Софія Ігнатьєва організувала безкоштовну лікарню для бідних людей, і на розі Великої Васильківської і Лабораторної вулиць, на ділянці, що належала Київському благодійному товариству, почалося будівництво поліклініки і невеликого стаціонару. Будівництво оплатив цукрозаводчик і меценат Микола Артемович Терещенко. До 1908 року генерал-губернатором Києва стає Федір Трепов, його дружина Єлизавета Сергіївна звертає увагу на потреби лікарні, і привертає до цієї справи главу Київського біржового комітету Семена Могильовцева, на кошти якого був побудований новий двоповерховий корпус. Коштами на обладнання лікарняних палат, операційної, перев’язочної, за сімейною традицією, допомогли діти мецената Н.А.Терещенко, Олександр і Варвара Ханенко. Також, згідно з даними звіту Київського благодійного товариства, «за будівлею лікарні серед невеликого саду, побудована красива каплиця. Над входом Ікона благословляючого Спасителя. Всередині приміщення склепінчаста стеля, в середині якої розмальовано сяйво. Прямо проти входу поставлений іконостас з тонким золотим карнизом. В середині кіота — іконостасу велика ікона Воскресіння Спасителя, а з боків- ікони великомучениці Єлизавети і преподобного Феодора Освяченого (небесних покровителів градоначальника і його дружини) »..
З приходом радянської влади каплицю використовували як адміністративну будівлю, а пізніше в ній був влаштований склад. Навколо будувалися житлові будинки, дерев’яні корпуси лікарні були знесені, замість них з’явилася будівля районної поліклініки, а в двоповерховому кам’яному корпусі відкрилася дитяча поліклініка. Запущена, напівзруйнована будівля каплиці, що перетворилася в сміттєзбірник і нічліжку бомжів, стояла у дворі і дивом не була зруйнована.
Навесні 1999 року, з ініціативи та за підтримки доглядача лікарняних храмів прот. Романа Барановського, і з благословення Блаженнійшого митрополита Володимира, священиком Димитрієм Познанським була організована громада прп. Романа Солодкоспівця, яка і взялася власноруч за спорудження храму. Напівзгнилий кам’яний сарай, частково пошкоджений пожежею, з проваленим дахом, і буквально доверху завалений сміттям, поступово очистили, і частково розібрали. Коли розбирали кладку, виявили що на цеглинах каплиці стоїть клеймо заводу Київського Свято-Троїцького монастиря, який в той час вже знаходився в стадії відновлення і діяв.Перед початком роботи на руїнах щодня читався канон прп. Роману Солодкоспівцю, а в наслідок служили молебень
14 жовтня 1999 року на Покрову Богородиці і день пам’яті преп. Романа Солодкоспівця, була здійснена Перша літургія під відкритим небом, на руїнах каплиці,В міру надходження коштів від віруючих, стало можливим почати більш серйозні роботи.
У 2000 році, на день пам’яті прп. Романа Солодкоспівця, з благословення Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України, відбулося освячення храму. Регулярне богослужіння розпочалося в якійсь подобі храму, без вікон і дверей, але під дахом і куполом, з звершення Літургії на 2000-річчя Різдва Христового.
В даний час Храм Преподобного Романа Солодкоспівця повноцінно функціонує, при храмі є бібліотека, проводиться катехізація, працює дитяча недільна школа. Братія храму, по можливості, допомагає незаможним одягом і харчуванням, надає духовну опіку реанімації новонароджених довколишнього пологового будинку. Ведеться просвітницька робота за сприяння районної адміністрації.